АРХЕТИП СВОБОДИ: Як війна воскресила справжню ідентичність українців

1. Портников vs. Скоморощенко: Утилітарна чи колоніальна ідентичність?

Дискусія навколо української ідентичності розпочалася з тези Віталія Портникова про її **утилітарний** або **економічний** характер. Він стверджував, що вибори 2014 року (прихід Порошенка) та риторика 2019 року (Зеленського) були сфокусовані переважно на економічному добробуті, замиренні та припиненні конфлікту з Росією. Його застереження полягало в тому, що після війни може поширитися саме ця корислива ідентичність, а не національно-культурна. Анатолій Якименко погодився, що людина природно прагне миру, але не варто прив'язувати це виключно до економічно-утилітарної мотивації. Однак, Олена Скоморощенко протиставила цьому поняття **колоніальної ідентичності**. Вона наголосила, що до 24 лютого 2022 року українці були вражені саме цим типом ідентичності. Ця колоніальна ідентичність була домінуючою близько восьми століть і дозволяла нації виживати в умовах постійного зовнішнього тиску. Проте, вона «вибухнула» і перестала існувати, коли постала справжня екзистенційна загроза, яка повністю зруйнувала можливість нашої безпеки.

2. Війна як екзистенційна загроза: Скидання колоніальної маски

Війна, нав'язана Україні, є війною на **знищення нашої ідентичності**, щоби «не було України, українців, українства взагалі». Ворог, що сам не має власної ідентичності, був просто інтуїтивно переконаний, що «якщо постанемо ми, то не будемо їх». Перед лицем оцієї загрози зникнути сталося **спонтанне** явище, про яке ніхто не домовлявся і яке ніхто не планував. Українці масово постали на захист власне свого права бути собою. Власне, цей стихійний вибух стався, тому що наші цінності, які дозволяють нам виживати і формують наше життя, виявилися під загрозою.

«І ми в перші три доби ми виграли цю війну. Ми відбили це. Ми заслужили право бути собою і ми заслужили право вести війну, яке нам ніхто не давав, до речі».

Це означає, що екзистенційна загроза 24 лютого 2022 року **вибухнула** і скинула колоніальну ідентичність, яка сторіччями дозволяла нам виживати, але не бути самими собою.

3. Архетип свободи: Від Київської Русі до Січі

Перші три доби війни проклали шлях до **спомену про архетип**, який був ідентичністю українців у ранньому середньовіччі. Це час, коли Київська Русь була могутньою цивілізацією, яка домінувала на континенті, а Київ був «правлячим двором Європи», могутнішим за Рим і Константинополь. Червоною ниткою через століття простягнуте прагнення до **свободи** і самовідчуття повноцінної, непригнобленої людини. Цей архетип був відтворений у традиції **козацтва** та Січі (Байда Вишневецький), як традиція змагатися за свою ідентичність, за право бути собою. **Основа ідентичності**: Справа не в мові чи культурі, а в праві влаштовувати своє життя на власний розсуд, що виражається у принципі: «Я чиню так, як я вважаю за потрібне». Навколо цього збираються всі ті, хто вважає так само, і домовляються жити разом у такий спосіб. Саме ця базова ідентичність, ця «храмова гора», за яку сьогодні йде боротьба, пробилася **спонтанно** у критичні три доби.

4. Ірландський сценарій: Свобода без мови?

Віталій Портников навів приклад **ірландців**: вони відмовились від мови (говорять англійською), але зберегли **волелюбство** та етичність, постійно доводячи, що вони ірландці. Ірландський характер, їхнє чистолюбство у спорті, відомі світові. Портников припустив, що Україна може теоретично обрати ірландський сценарій ідентичності: розмовляти російською на вулицях Києва, але всіх переконувати, що ми українці. І це не означатиме, що ми не волелюбні чи втратили етику. Проте, Олена Скоморощенко вважає, що ірландці, погодившись відмовитися від мови, **здалися**, і їхня етика вже є **ущербною**. Вона наголосила, що ірландці, які приїжджають в Україну, шкодують про це і заздрять українцям, які зберегли мову. Таким чином, для українців уже **не трапиться** те, що трапилося з ірландцями, оскільки наш шлях став **конкретним** і **визначальним**.

«Не має значення, що це саме мова, розумієте? має значення, що вони **погодилися відмовитися від свого**. Вони здалися. Вони здались. Це важливо. Це це дуже такі **ми не здались**. Ми витримали. Це різниця велика».

5. Мова як форма протесту, волі та етики

У наших умовах питання мови стало **далеко не філологічним** поняттям. Воно перетворилося на певний **формуючий відбиток**, який став визначальним для нації. Для українців мова стала певною формою **протесту**, уособленням **волі** та **етики**. Це стало виявом внутрішньої сили: «Я є, в мене є хребет, я роблю те, що я вважаю за потрібне». Навіть у полоні, розмовляючи українською, люди виявляли свій **хребет** та право робити те, що вважають за потрібне, за що їх били нещадніше, ніж інших. Мова стала символом того, що **ми не здались**, і ця відмінність проявляється навіть на міжнародній арені.

«Саме тому англійських боксерів б'ють українці, а не ірландці... Не ірландці б'ють імперців, а **б'ють українці**».

6. Усвідомлення стихії: Ідентичність як вибір

Ідентичність – це **спонтанна** і **підсвідома** річ, яка працює як **могутня стихія** і вимагає дуже довгого часу свого усвідомлення. **Неусвідомлена стихія** ідентичності може призвести до **неправильного вибору** і повернення на **нове коло** колоніальної історії, як це сталося 100 років тому. Якщо ми не знайомі з цією стихією, вона може бути дуже неправильною. Завдання нації — **усвідомити** цю стихію, оскільки вибір ідентичності може відбуватися **свідомо** лише дуже рідко, а здебільшого відбувається підсвідомо. Наше головне завдання — усвідомити ці процеси **зараз**, до кінця війни, і це помилка думати, що «прийде воля» сама по собі. Філософський принцип ідентичності полягає в тому, що ти отримуєш не те, що ти хочеш ніколи, а тільки те, **ким ти є**. Наприклад, щоб стати здоровим, треба поміняти ідентичність хворої людини.

7. Тріада цінностей: Солідарність, працелюбність, етичність

Для створення національного проєкту вкрай важливо визначити **джерело етики** та **національну тріаду цінностей**. Це має вирости з наших традицій і сутності, якою є ідентичність. У той час як французи мають **свободу, рівність, братерство**, а американці — **свободу, рівність, прагнення до щастя**, Олена Скоморощенко пропонує свою версію української тріади. Вона вважає, що українська ідентичність — це **солідарність, працелюбність і етичність**. Свобода при цьому мається на увазі як щось само собою зрозуміле, як повітря.

Нація	Тріада Цінностей
Франція	Свобода, рівність, братерство
США	Свобода, рівність, прагнення до щастя
**Україна**	**Свобода** (як повітря), **Солідарність, Працелюбність, Етичність (Моральність)**

Саме ці цінності створили традицію **горизонтальності зв'язків**, яка історично **заміняла державу**. Гурутування в громади та комунікування між ними нейтралізувало відсутність держави.

8. Національний проект: Місце серед 10 лідерів світу

Нація має усвідомити необхідність вийти зі стану колоніалів і зовнішнього управління. Це головний виклик, тому що виграти війну лише кордонами 1991 року недостатньо. Ми зобов'язані «витрибувати» собі **плату за війну**, і ця плата — **місце України в ряді 10 лідируючих держав світу**. Для цього потрібно створити могутність, яка забезпечить нам це місце по праву. Що потрібно зробити:

1. Створити свій **Національний проект** (геополітичний та цивілізаційний).
2. Усвідомити, що ми не хочемо бути колоніалами, і вийти з-під зовнішнього управління.
3. Висунути **притомні еліти** (управляючі та сакральні).
4. Сформулювати бачення: **чого Україна хоче і що українці будуть будувати**.

Нам потрібні відповіді, щоб, коли до нас прийдуть розмовляти, як до Кравчука у 1991 році, ми не повторили помилки і не профукали свій шанс. Важливо пам'ятати, що наші партнери потребують **партнерів**, а не колоніальної адміністрації, яка виконуватиме вказівки.

9. Люди відчуттів: Врятовані інтуїцією

Наша ідентичність відрізняється тим, що ми **не є людьми книги, ми є людьми відчуття**. Це унікальна складова нашої духовності. **Критичний момент 24 лютого**: Коли наші можновладці почали відкривати сейфи, інструкції (книги) в папках виявилися або дурницею, або нічим. Якби ми були людьми книги, ми б пропали. Натомість, ми виявилися людьми, які **прийняли рішення робити те, що відчували правильним**. Це інтуїтивне рішення робити правильно, «без написаного», врятувало фізичне існування нації. **Небезпека людей книги**: Люди, які керуються лише книгою (правилами минулого досвіду), є часто «химерами» і ними легко маніпулювати та управляти. Натомість, **люди відчуттів** можуть дати виклик тому, що **не в минулому досвіді**, а в сучасному випробуванні. Наше завдання — правильно **рефлексувати** цей досвід, оскільки він є складовою нашої ідентичності.

Висновок: Перед порогом нового світу

Ми стоїмо на порозі **абсолютно нового світопорядку**, який зараз постає з нашої війни. Це буде нове, більш жорстоке випробування у порівнянні з тим, яке було 24 лютого. Усвідомлення того, що Україна витримала, а не здалася, є ключем до подолання пост-воєнного випробування. Це випробування полягатиме у необхідності **усвідомлення** і **заявки на нове життя**, щоб не зайти на **нове коло колоніальної історії** та виконувати чиїсь вказівки. Кінець війни не настане сам по собі — його має покласти наша **усвідомлена воля**. Наша військова спроможність уберегла фізичне існування, але тепер ми мусимо породити **невійськові відповіді** на питання, перед якими постанемо після війни.

Яка від цього користь читачеві?

Ця інформація має критичну **практичну цінність** і допомагає читачеві **готуватися до пост-воєнних викликів**: * **Усвідомлення опору**: Допомагає читачеві зрозуміти **глибинну причину опору** України та відчути себе частиною **тисячолітньої традиції волі**, а не просто жертвою. Це знання протидіє поверхневим та зневіреним поглядам. * **Відповідальність**: Спонукає перестати боятися **зовнішнього управління** і **сформулювати власну відповідальність** у побудові національного проекту. Читач усвідомлює необхідність знати, **як ми збираємося жити**, щоб **самим вирішувати**, як жити. * **Інструмент протидії**: Це знання є **інструментом** для розпізнавання майбутніх викликів та **запобігання** **новому колоніальному колу**. Після війни колоніальна небезпека може бути невидимою і стосуватиметься лише обмеженої кількості людей, які здатні її побачити. Розуміння ідентичності перетворює читача з пасивного спостерігача на **творця** нової української могутті.